...місто, де я завжди щаслива. Щоправда, останній напад щастя був трапився зі мною ще влітку, коли ми з iozhikov гуляли там рано-вранці перед ФортМіссією...

Тобто зараз я в Києві. Але дещо в моєму житті таки змінилось.

Я тепер, крім "Факта" й "Сумно", ще у Sister's. У тій крамничці, що на розі Прорізної й Пушкінської, перед аркою, яка перед Будинком архітектора. Там тепло, яскраво і смачна кава. Там затишні й трохи безумні сукні та милі клієнтки. Мені там добре:)

А Sister's тепер, крім Києва та Чернігова, ще й у Львові буде, на Чайковського 18. У п"ятницю відкриття, а згодом до них мають приєднатись Мокша і АртПоле. Тож, думаю, гарна місцинка буде. Мокші її називають "Тута Тепера":)

А в "Факті" нова Забужко уже на мазі. Рукопис маємо повний, у грудні, тьху-тьху, вже маємо видати.

А для "Сумно" в мене нові книжки чудові є на рецензії, звертайтесь охочі;).

Настрій: amused

Наприклад, Єнотчина новорічна розвага:) Її сенс у тому, що до 19 листопад (ще два дні) ви реєструєтесь отут , і далі на Новий рік даруєте незнайомій (ну або як повезе) людині подарунок, і отримуєте від когось іншого щось теж. Є щось казково-романтичне у дбайливому доборі подарунка людині, про яку дізнавсь оце щойно, намаганні виловити з її ЖЖ ідею - чим би її потішити. Але мене найбільше тішить отримання несподіваного подарунку)))

Якось переглядаючи оцей свій ЖЖ, я наштовхнулась на думку, що він нагадує такий собі мало не рекламний блог... Останнім часом мене змушує написати лише бажання повідомити решті про щось/когось любиме:)

А те, що в мене написано "про себе" - навряд чи містить якісь ідеї щодо подарунка))))

Подивилась Braveheart, і зарилась у те, в що зазвичай поринають люди в 14-15 років, зіткнувшись із чимсь яскравим і незвичайним...  Дійшла до курсу вивчення гельського для початківців:) Приєднуйтесь;)

На цьому етапі й зрозуміла, що "я сошла с ума, какая досада"...

Але в мене є й кілька питань для дорослих:

По-перше, що в цьому кіні такого, адже далеко не мені одній воно мізки зсунуло - в Шотландії на хвилі патріотичного піднесення, ним здійнятій, парламент свій вибороли. А на позір - така собі романтична історія, досить буквально знята.

По-друге, з кого в нас можна подібного до Вільяма Воллеса героя зробити? Із кіном, загальним захопленням, реконструкцією тощо. І чи варто? Адже події в реальній історії сильно відрізняються від поданих у фільмі - і хоч "історію пишуть ті, хто вішає героїв", деякі факти чисто по цифрах не збігаються.

Тут деякі цінні вказівки, особливо для тих, хто планує запізнюватись.

Вірши пороздруковували свої? Шо читати будете?!

Всіх, хто створював, писав, фоткав, читав


Із черговим рочком, четвертим.

З вами було добре цей рік:)

Для мене Сумно? Ком - це
відчуття живого життя, яке ворушиться, десь рухається,
яке можна робити кращим, спрямовувати у якомусь продуктивному керунку,
спостерігати і впливати на результат

А для вас?:)

Вся лірика - традиційно наступним френдз-онлі постом,

а зараз конкретика, тобто

коли бухаємо і як святкуємо?

Якщо коротко, приблизно отак:


Отже:

17 жовтня, в суботу, о 12.00 збираємось на м. Академмістечко і вирушаємо до
Клавдієва маршруткою (50 км)

для того щоб

( бухати?! знову?! )

Так і отак святкували ДН Сумно?Ком в Клавдієві минулого року.

Будь ласка, відпишіть тут, якщо плануєте бути, і в якій кількості:)

Алкоголю не буде й із собою, будь ласка, не привозьте! Тютюн та інші наркотики – також.

Отже, спільнота блоґів про культуру Сумно?Ком радо сповіщує вас, відвідувачів фесту, і тих, хто спостерігав за нами на відстані, про те, що Антонич-фест відбувся. Він пройшов вдало, публіка ніяк не відчула тих проблем, з якими зіштовхнулися ми, організатори. Про них можна довго нити, розповідати, що в нас вкрали, скільки нервів ми витратили на владу, хабарників, міліціянтів, місцевих биків, від яких нас захищали лише нечисленні «Спасівці». Ми зіштовхнулися з багатьма проблемами, але найважливіша, яку так і не вдалося вирішити – це прибутковість фестивалю.

ну, і так далі

logvynenko  каже, що

о 10 ранку 1 жовтня ми починаємо святкове прибирання території
святкове встановлення табличок, паркану частково
святкове перекопування землі, святкове монтування тарзанок (до речі, хто має трос?:)))
і буде це тривати до пізньої ночі
нам потрібні парадні музики, які можуть шось грати під час святкового прибирання території:)
аби це було весело і опще:)
приїде кілька камер знімати, як ми готуємось до фєсту,
потрібні ЛЮДИ, готові святково працювати
потрібні парадні МУЗИКИ:) які підійматимуть настрій учасникам збіговиська:)
отже, зголошуйтесь, о 10ій ми збираємось на м. Берестейська.
якшо підходите протягом дня - телефонуйте - 8 050 312 13 98 Олена (тобто мені:)).

відмазки "я б залюбки, але в мене пари" не проходять - приходьте після пар:)

тут карта від м. Берестейська (малювала havemenot )

Я його хочу! А ви?

Марися smugasta запрошує художників до участі отут,

Льоша nartyzan запрошує музикантів (а "Комора" обіцяє їх записати!) отут,

А я шукаю тих, хто вміє робити гарну відеопоезію. Якщо ви маєте або хочете зняти відеоролики на вірші Антонича - пишіть мені на ol(at)sumno.com.

Також, якщо ви маєте контакти театральних колективів, які щось робили по Антоничу, або самі належите до такого колективу - озивайтесь!

Тут - детально про фінансову політику фесту.

Деякі риси до портрету поезії замолоду

А саме - української поезії 2000-х

Іноді доводиться чути, мовляв, поетами хочеться бути всім, а заримувати свої думки не всім дається, та й то ж напружуватись треба. Що є причиної суцільної верлібризації поезії, та й загалом її занепаду. По-перше: все вірно, так і є. Якщо продивитись поетичні сайти, де збираються «ті, кому до 30», регулярно походити на літературні читання, слеми, фестивалі, то мимоволі погодишся із тезою, що більшість «поетів» прагнуть виключно самопрезентації.
Писано для "Сучасності", там же опубліковано (кажутьсама не бачила), вивішено отут-о з люб"язної згоди головреда пана Тараса Федюка (самої "Сучасності" в неті ще нема, на осінь планується) О:)

Поясніть мені, будь ласка, на пальцях і доступних прикладах, чим Свірж був кращим за АртПоле? Крім Ніно Катамадзе (я б, наприклад, якщо поїхала, то не на неї, а на Терцію, Цезарію Евору, Ізмайлова і Гайдамаків (яких там не планувалось, да))).

Я читала про "атмосферу", яка нібито була на Свіржі. Але якщо її роблять люди самі собі (навіть всупереч діям організаторів), то чому вони не робили її собі у Воробіївці?..

Мені якось дико, що люди захищають організаторів - певно, я чогось глобально не розумію...

Було з"явилося в мене платтячко від Мокші (то всі вже, мабуть, бачили - я в ньому і на конвокації була, і на всіх фестах, і в охвіс на роботу... ), і якось я всерйоз не ставилась до попередження на їхньому сайті: "тим, хто буде шукати свого". І дарма:)

А тепер у мене ще гаманець від Марисі smugasta ...

Тож тепер і з грошима проблем нема:) Тепер от думаю: чого ж мені ще бракує?.. Фантазії, певно, бо шось нічого на думку не спадає:)

А кому треба любві, чи грошей - ну ви поняли, куди звертатись;)? По чарівну одяганку - до Мокші, а Марися - вона не тільки гаманці, вона й цілу торбу змайструвати може:)

Настрій: amused

Малий з друзями хочуть заснувати рок-групу. Їм по 13-14 років. Музосвіти жоден не має, тож наразі треба поради:

де в Києві можна навчитись грі на електрогітарі та ударних?

(Бажано - музшкола, чи може хтось із ваших друзів чи знайомих знайомих дає уроки.)

Я от збираюсь на ФортМіссію (10-12 липня)

Вагаюсь щодо Шешор, які уже зовсім не Шешори, але ясно про шо я. Про АртПоле (12-18 липня). Хтось планує на весь тиждень?

Роздумую щодо Свіржа...

Із ким де побачусь?

Хто на Трипільському колі зара - заздрю, повернетесь - розкажіть, як воно:)?

Ось така:


Сукня - Мокша, фото - Паша Чугайстр.

Тут многа літерок про знаки, любов і прочєє.

Мокша має бути і на Трипільському колі, і на Шешорах,тож запасайте срєдства, щоб придбати свій шматочок щастя. І не кажіть потім, що я вас не попереджала О:).

Хто казав, що він любить або хоче полюбити Мокшу, а также навіть і поімєть, то приходьте завтра-післязавтра в Музей Гончара.

Сашко Бо-Гі обіцяв культурну програму з читанням поезії і піснями:)

"Скоро я вважатиму, що усі дорогі мені люди дуже схожі між собою – лисі, круглолиці і жовтого кольору. Ні, не тому що вони бритоголові китайці. Просто найчастіше я бачу їх смайликами на своєму компі..."
Ярослава Івченко, "М@йли до Бога"

Давайте, тепер ви діліться цитатами!;)

упд: Та ж авторство вказуйте!:)

Нагадало зовсім недавню ситуацію:)

«У снігах» — із тих текстів, про які довідуєшся від приятелів, що, одержимо зазираючи у вічі, тицяють маленьку книжечку і майже благально пресують — прочитай, га?

Признавайтесь, кому ще так от Портяка "тицяли";)? А кого ще? А ви кого-що?

Я не маю ні краплі білоруської крові, та ми з дружиною вивчили білоруську мову, і, коли їдемо в Мінськ, шугаємо в потягу отих російськомовних білорусів доброю білоруською. Там виявилась досить цікава література, яка в нас, по-моєму, має кращий, більший розголос, ніж на батьківщині. Я маю на увазі хоча б Хадановіча, Арлова, Свєтлану Алєксієвіч. Вони класні, але вони класні тоді, як вони білоруси. Вони мають властивість миттєво перевтілюватись: ось перед тобою сидів громадянин РБ, раз – і ось він уже громадянин Союзного гасударства Росії і Бєларусі. Це перетворення відбувається в змиг ока, і тоді вони перестають бути класними. Я щиро люблю громадян РБ і Вєлікага княства Літовскага, і водночас відчуваю неприязнь до громадян Союзного государства. Я тужу за тією країною, хочу в неї колись поїхати, але ти знаєш – страшно просто. Бо насправді ті їхні спецслужби можуть просто задля забави чи задля виконання плану провернути якусь операцію, загребти тебе з тим самим Арловим, дати по нирках... Я не хочу того. Не те, щоб я ніколи по нирках не отримував, але вже не хочу. Проте, я думаю, що в них буде дуже гарна революція, і ми всі до цього доживемо, і поїдемо на їхній Майдан.

(Інтерв"ю з Сашком на Сумно?Комі)

А ще Олександр irvanets  Ірванець запрошує до "Є" 14 травня на зустріч із Уладзімером Арловим.